Новини
Вшанували за подвиг і працю
Січень для території Веселівської сільради щедрий на ювілярів. На Старий Новий рік свій 40-й день народження відзначив справжній патріот української землі, учасник АТО, який пройшов Іловайський котел, Іван Михайлович Ломпа.
У ці новорічні дні ювілейні дзвони пролунали і для ветеранів праці Анатолія Анатолійовича Медіновського – 70 років, Меланії Ільківни Остащенко – 85, Миколи Костянтиновича Процька – 75.
З квітами, щирими привітаннями та подяками до ювілярів завітали голова районної ради Анатолій Шевчишин, депутат райради, голова первинної ветеранської організації території Віктор Хорошун, заступник голови Всеукраїнської громадської організації «Відродження. Життя після АТО» Володимир Петров. Віктор Хорошун передав іменникам вітальні листівки та матеріальну допомогу від гендиректора ПП "Агрофірми "Славутич" Геннадія Марича.
Іван Михайлович Ломпа родом із Західної України, навідуючи родичів у Веселому, згодом переїхав сюди назавжди, одружився. Хазяйновитий, не відмовлявся від будь-якої роботи. Дружина за освітою вихователька, працює у Веселівському ПНІ.
Та у 2014-му його життя докорінно змінилось. Він, одним з перших мешканців Веселівської сільради, за врученою повісткою у першу хвилю мобілізації, став на захист країни. З мирного життя, разом із іншими співвітчизниками, потрапив на окуповану територію Донеччини у складі 93-ї бригади.
Тут вже розпочалися запеклі бої. Часу на адаптацію не було – ситуація вимагала зібраності, і воїни щохвилини проявляли мужність і відвагу, витримку і незламність духу. Іван Ломпа був командиром зенітно-дивізійного відділення, яке мало забезпечувати вогневу підтримку батальйону. Постійні обстріли військових позицій, а потім найстрашніше – бої під Іловайськом, який ми, українці, називаємо бездушним Іловайським котлом…
А вдома у той час чекали на повернення, переживали та спостерігали за страшними подіями з екранів телевізора дружина, син й односельці. А потім найстрашніше – невідомість. Після Іловайського котла зв’язок з Іваном зник на довгих два місяці. Надії не лишилось… І лише з новин вони дізналися, що Іван Ломпа перебував у страшному полоні, і зараз, проходячи через зелений коридор обміну полонених, він все ж повернеться додому.
Герой не може спокійно, без сліз на очах згадувати ті страшні події і розповідати про те, що довелося пережити, побачити. А ще - поранення, голод у полоні та знущання. Та найтяжче те, що більшість його побратимів не повернуться додому ніколи…
Побратим, з яким вони разом перебували на передовій, Володимир Петров вручив Івану Михайловичу від імені командира військової частини ПП В2830, полковника В.В. Клочкова заслужену нагороду – пам’ятний нагрудний знак «93-тя окрема Гвардійська механізована бригада». У наказі, зокрема, зазначено, що з травня 2014 року військова частина бере активну участь у проведенні антитерористичної операції і військовослужбовці чесно та гідно виконують свій обов’язок. Серед кращих - і наш земляк, справжній Герой Іван Михайлович Ломпа.
Микола Костянтинович Процько – ветеран праці, все своє життя прожив у Веселому, працював у місцевому колгоспі водієм аж до виходу на заслужений відпочинок. Разом з дружиною, вчителькою початкових класів Олександрою Яківною, виховали двох синів і нині щиро радіють трьом онукам і правнучці.
Меланія Ільківна Остащенко – ветеран праці, до с. Надія переїхала ще у 60-х роках із Синельникове (Дніпропетровська обл.) разом із чоловіком, з яким виховали у любові трьох діток. До важкої праці звикла ще з дитинства, після війни з 12 років працювала у колгоспі, на новій малій Батьківщині також старанно трудилася у місцевому господарстві: спершу кухаркою, потім дояркою. Односельчани добре відгукуються про Меланію Ільківну, поважають її за активну громадську діяльність у житті села.
Анатолій Анатолійович Медіновський – також ветеран праці, працював на молочно-товарній фермі в Надії, на олійниці, скотарем. Зараз, на жаль, і він, і дружина, тяжко хворіють, потребують постійної допомоги та підтримки. У Анатолія Анатолійовича ще і проблеми із зором. Тож, окрім привітань, представники влади того дня пообіцяли засприяти подружжю із закріпленням за ними соціального працівника.
Четвер, 19 Січня 2017 14:18 | Переглядів: 677
